Ранок п’ятниці в місті залізничників ознаменувався неабияким сплеском громадянської активності. Мешканці будинку №61 на вулиці Незалежності вийшли з протестом проти будівництва на прибудинковій території чергового архітектурного «шедевру».
«Замість того, аби поставити гойдалки для діток, вони бач, що? На «карман» свій керують!» – рокотав чималий натовп місцевих жителів. Тут в поле зору потрапив консультант ковельського міського голови Юрій Конащук, який, нервово озираючись, протистояв «заведеним» людям. Що ж робить в робочий час цей високопосадовець посеред житлового масиву?
Як виявилось, останній робочий день тижня став «чорним» для Конащука неспроста. Ковельчани висловлювали претензії до Юрія Анатолійовича, довідавшись, що спорудження павільйону посеред дитячого майданчика здійснює його сімейна фірма «Землемір».
«Я тобі даю час до вечора», – звертається до Юрія Конащука активіст-майданівець Микола Печенюк. – «Все – зібрано, плитка вивезена, а площадка відновлена, як була! Що – нє?!» – зіткнувшись із нерозумінням чиновника «спалахує» захисник народних інтересів. – «Послухай, якщо сьогодні до вечора не приберете тут, я пригоню машину – все це мої люди заберуть, загребуть і вивезуть на смітник. Я даю слово, а потім будете зі мною судитися!»
«Правильно!» – загомоніли люди. – «І половину депутатів вивезти на смітник! Вже страх Божий, як так ті злодії в городі надоїли! Один бардак порозводили. Вже їм недовго осталося! А як вас по-батькові», – звертаються до Миколи Печенюка.
«Це ви їх (показує на Юрія Конащука) називаєте по-батькові, таких бюрократів «недорізаних»?! А я – просто Микола з «Комітету громадського спротиву», – відповідає.
«Це безобразіє. Я сам міліціонер. Ми в міліцію звертались, визивали участкового – нема!», – обурюється житель з навколишніх будинків. Чоловік, показуючи рукою навкруги, справедливо скаржиться на брак впорядкованої дворової території, яку неабияк поколесила будівельна техніка.
«Треба прийти на сесію і люструвати! Оцю людину (показує на Юрія Конащука) зняти з роботи і уволити з міської ради. Пока він буде знаходитись при владі і з землею «чудити» – так все і останеться. А після нього остальних всіх в шию гнати!!!», – лунав над будівельним майданчиком голос Миколи Печенюка.
«Правильно!» – підтримали жильці. – «Де там «бумага»? Давай, Прокопіву передамо. Він по цьому округу депутат. Хай захищає нас».
В цей час, ще один кіндерів «гуманітарний» заступник Ігор Прокопів ховався поза спинами «гарячих» жіночок, уникаючи гострого діалогу. А що ж він скаже?
«Ото все «Водоканал» робив. Як треба високому начальнику, то на тобі – все зроблять. І колодці змурують, і каналізацію, і воду проведуть. Вчора цілий день тут робили. А ми – не допросимося. Он вода в підвалі – то ремонтників не докликатися», – скаржиться літня жінка.
«Та трактори ото все рили під ті два люки. Весь двір попортили», – підхопила сусідчині слова інша ковельчанка.
Юрій Конащук вирішив обійти «гострі кути» лукавою пропозицією. Мовляв, ми вам і плиточкою двір впорядкуємо, і майданчик дитячий «освіжимо», і т.д. Проте, мешканці були категоричні – будівництва в себе перед вікнами не допустять.
Через якусь годину пристрасті вщухли. Робітники-будівельники, припинивши роботу, «змотали» начиння. Конащук з Прокопівим пішли в міськраду «трудитися на благо громади»…
А по обіді на будмайданчик заїхала вантажівка з явним наміром вивантажити пісок і цемент. Пильні мешканці були тут як тут. «Війна» за землю відновилася черговим сплеском пристрастей. Тепер уже в першій лінії оборони були переважно старші люди. Літня вчителька-пенсіонерка, ледь пересуваючись на милицях, скрушно хитала головою: «Невже моя родина по сталінських таборах за Україну гинула, аби новітні глитаї забирали у сусідів – віком – моїх правнуків, можливість гратися в своєму дворі».
Старенька, скрушно хитаючи головою, дивилася на припарковану посеред двору іномарку, у якій, заховавшись від людського гніву, самотньо сиділа власниця фірми-забудовника.
За якийсь час вона вийшла з авто, намагаючись переконати людське зібрання в своїй правоті.
«Зараз приїде міліція», – безсоромно залякувала присутніх молодиця (як виявилось, дружина радника мера – Інна Конащук). – «Нехай наведе порядок. Чому мені заважають будувати, коли у нас всі документи в порядку? Ми кілька днів тому показували «папери» місцевим активістам, проте їх реакція одна – «зводити павільйон не дамо!»
Чолов’яга середніх років, так виглядає – виконроб, підніс господині паперовий зшиток. «Ось, дивіться – все в порядку», – показує людям Інна Конащук паспорт прив’язки малої архітектурної форми, виготовлений в 2012 році. – «Є рішення ради, є договори оренди. Все законно!» На що присутній молодий чоловік відказав: «Для влади зробити будь-які папери – простіше простого. І дозволи зварганити для «своїх» – також! Чого ж ви попередньо не взяли головного дозволу в оцих людей, які десятиліттями тут живуть і ростять дітей? Чому перед тим, як будувати, ви погордували хоча б пояснити мешканцям будинку, що тут взагалі плануєте робити?»
Попри те, що прибув міліціонер, людський вир не вщухав. Громада вперто стояла на своєму, а власниця «Землеміру» не збиралася відступати. Враз терпіння протестувальників, обурених непоступливістю бізнесменші, скінчилося. Розбурхана юрба рушила до міської ради.
Чи почує влада громаду?
