На одному із рекламних сайтів якийсь там Віктор продає земельну ділянку «в хорошу місці в 50-ти метрах від річки». За десять «соток» він просить 21 тисячу доларів США. В оголошенні також зазначається, що місце – високе, біля ділянки проходить лінія електропередач, сюди є зручний доїзд. На світлинах відразу ж за «наділом» добре видно будівлі колишнього заводу продтоварів.
А ось мешканці прилеглих до водосховища вулиць ще у липні 2013 року надіслали міській владі колективне звернення з пропозицією провести благоустрій прибережної смуги навпроти вулиці Лугової, влаштувавши там відпочинкову зону загального користування.
Того ж місяця на засіданні погоджувальної комісії з розгляду спірних питань до проекту містобудівної документації, якою вносилися зміни до генерального плану міста Ковеля, громадський активіст Микола Матвійчук запропонував розширити охоронну зону річки Турія до межі існуючих забудов, а вільні від забудови земельні ділянки використовувати як території загального користування рекреаційного призначення. Комісія підтримала цю пропозицію більшістю голосів. Територію було запропоновано віднести до зелених насаджень загального користування – рекреаційної зони.
«Для чого простим людям рекреація?!» – помізкувала місцева корупція. Землю біля водосховища чинуші з міськвиконкому вирішили роздерибанити. Відповідно до рішень Ковельської міської ради від 24 липня та 28 серпня 2014 року, було зарезервовано земельні ділянки для розміщення садибної житлової забудови, зокрема, на тій же вулиці Луговій. Влада діяла за уже роками відпрацьованою лукавою «схемою», надаючи незаконні переваги за майновим станом так званим інвесторам.
«Схему» прописали в положенні про надання земельних ділянок із земель Ковельської міської ради у межах норм безоплатної приватизації для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд, яке затверджене рішенням сесії міськради від 28 липня 2011 року. Скажімо, документ дозволяє надавати ділянки у запроектованих нових районах та кварталах садибної забудови після згоди на виконання інвестиційних зобов’язань, відповідно до укладених договорів про інвестиції на розвиток інфраструктури міста, або згоди на договір про обмеження права на ділянку.
Втім, норми законодавства не передбачають таких умов. Влада вирішила допустити до участі в розподілі земельних ділянок тільки тих громадян, які погодилися укладати договір про інвестиції. Більше того, з інвесторів чиновники вимагають додаткових гарантій та підпису договорів-зобов’язань. Одним же із пунктів було встановлено пріоритетне право на отримання землі тільки тих осіб, які мають можливість внести інвестиції. А чого б цим інвесторам не інвестувати якихось півтора десятки тисяч гривень, якщо ринкова вартість земельки оцінюється теж в десятки тисяч, але тільки уже доларів? Оце так «інвестиції» з десятикратним «наваром»! Де «осідає» вся ота різниця – одному, мабуть, градоначальнику відомо.
«Найпрогресивніша» більшість Ковельської міськради, яка іменує себе «біло-сердечною», під проводом прописного «демократа» усіх часів і народів Олега Кіндера, тривалий час порушує конституційні права громадян України.
Якось у листопаді 2013 року під час оперативної наради у Волинській облдержадміністрації тодішній голова ОДА Борис Клімчук зазначив, що якби Олег Кіндер був міським головою в країні Євросоюзу, то давно вже знаходився би в тюрмі. Мовляв, міською радою роздано 400 земельних ділянок, і за такі справи, якби Україна була в ЄС, на нього уже б чекала в’язниця. «До вас звертаюся, пане Кіндер! Воровство, кумівство, мало не покажеться попереду» – мовив Клімчук. Проте, «попереду» вибухнула Революція Гідності: Борис Клімчук пішов з посади, і невдовзі з життя, а Олег Кіндер, «зарисувавшись» на Майдані, вочевидь, вициганив індульгенцію від євробуцигарні?
Волинський окружний адміністративний суд у 2013 році визнав, що Ковельська міськрада прийняла регуляторний акт, який дозволяв законно дерибанити землю між інвесторами, обходячи права звичайних громадян. Судовою постановою визнано незаконними та скасовано частину вищевказаного положення.
Оскільки до суду звертався прокурор, то йому, сказавши «а», потрібно було сказати і «б», тобто в судовому порядку визнавати незаконними рішення про надання землі, які ґрунтувалися на протиправних нормах, та правочини стосовно переходу права на землю, повертати незаконно передані гектари землі в комунальну власність. Прокурор мав би також порушити кримінальне провадження стосовно організованої групи, яка розробила, впровадила у практику діяльність органу місцевого самоврядування очевидні неконституційні корупційні схеми, реальні збитки від яких через безоплатне відчуження нанесли шкоду місцевій громаді в особливо великих розмірах.
Цікавим персонажем у цій історії є голова депутатської земельної комісії міськради і водночас штатний консультант міського голови Кіндера, довірений та роками випробуваний його партайгеносе по «Батьківщині» Юрій Конащук, який до цього був директором приватної фірми «Землемір». Чи не він розробив скандальне положення? Юрій Конащук уже двічі потрапляв на лаву підсудних за оборудки з землею. Вже й рядові ковельські «бютівці» відверто обурюються, що кіндери дискредитують партію і її лідера. Абсолютно знеславлюють.
Наприкінці минулого року після «гарячих» дебатів у сесійній залі обранці громади «народили» мораторій щодо надання земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків та господарських будівель і споруд. Потрапила під його дію і земля біля водосховища. Скільки діятиме мораторій – сказати важко. «Поки не буде враховано та вирішено питання отримання земельних ділянок сім’ями, діти та чоловіки яких захищають нашу землю від московського агресора», – пророкує депутат від ВО «Свобода» Вадим Ткачук.
Дружини та матері учасників АТО з літа оббивають пороги владних кабінетів у надії на отримання землі. Дехто з них написав заяви на одержання ділянок в районі водосховища. І хоча місцева влада не встигла як слід узаконити сумнівну житлову забудову біля берега водосховища, землею тут , як бачимо, уже бойко торгують…
