12 Липня, 2024

Діти з Ковельщини пишуть листи та вірші ровесникам зі Сходу

Смерть не оминула і громаду  селища.Голоби. Відійшов у вічність уродженець селища Станіслав Максимчук, якому було лише 19. Події року згуртували голобчан. Мобілізовано 20 військовозобов’язаних. Двоє з них демобілізовані. Неодноразово збирали кошти, продукти харчування, побутові речі для учасників АТО та жителів потерпілих областей країни. Нещодавно учні гімназії селища також потрудилися на підтримку воїнів та їхніх родин. Діти зібрали і надіслали велику кількість листів, написаних з любов’ю їхнім ровесникам.

Про це йдеться на сайті Ковельської РДА.

Окремі уривки з листів:

Привіт, друже зі Сходу!

Пише до тебе дівчина Марина з мальовничого селища Голоби, яке розташоване на заході України.

Перш за все, хочу сказати, що у нас все спокійно: ми ходимо до школи, а наші маленькі братики і сестрички – в садочки. Та війна, що у вас на Сході – це для нас, наче фільм, а для вас – це жахлива реальність. Я не знаю, якою мовою ти розмовляєш, але це зовсім неважливо, адже Батьківщина у нас одна. Ми не повинні дозволити, щоб Україна розкололася на частинки, адже гинуть невинні люди…

Пам’ятай, Захід і Схід – єдині!

З повагою  Марина з Волині, учениця 8 класу

«Україна в моєму серці»

Молюся, Боже, я до тебе,

Нам Україну збережи!

Щоб наші хлопці, що на Сході,

Даремно кров не пролили.

Щоб Схід і Захід були разом,

Щоб нас ніхто не розділив.

І дітки, що чекають тата,

Усіх  діждались їх з війни!
Діана, учениця 8 класу

Привіт, мій незнайомий друже! Мене звати Анна. Пишу тобі з мальовничого куточка нашої Волині, а саме, з маленького села Солотвин. Я навчаюся в 11 класі. Щодня прокидаюсь і спокійно йду до школи. Наді мною – мирне блакитне небо, люди поспішають у своїх справах, дітки відвідують садочки. Але щодня я ставлю собі запитання: а як живеться Тобі під пострілами «градів» і мінометів? Я не знаю, чи цей лист тобі чимось допоможе, але я хочу сказати, що ти не один, що вся Україна з тобою. Я впевнена, що незабаром ця війна закінчиться, настане такий жаданий мир, повернуться додому сотні солдатів, які захищають кордони нашої України іжителів Сходу. А нам залишається – просто вірити у перемогу!

І знов до нас прийшла війна…

Така безглузда і жорстока…

Без Криму нас залишила вона,

І рана ця глибока.

Але вона на цьому не спинилась

І перекинулась на Схід.

Жалобою країна вкрилась,

Та це лише третина бід…

Хотіли Україну розділити,

Та ми без бою не здались!

Навчила ненька рідний край любити,

І ми йому душею віддались!

Ми віримо у нашу перемогу!

І Господа просимо віднині,

Щоб показав нам ту дорогу,

Де гордо мовимо: «Слава Україні!»

P.S.Бажаю тобі веселих і мирних зимових свят!

Волиняночка  Анна

Привіт! Я – Артур. Мені 17 років. Я дуже люблю свою сім’ю, друзів і землю, на якійнародився. Я дуже хочу, щоб ніколи не було війни. Я мрію почути, що в Україні все гаразд, немає людських страждань. Я хочу, щоб у твоєму місті чи селищі, любий читачу, завжди панував мир. Я бажаю тобі, щоби кожного дня, дивлячись на небо, ти бачив яскраві сонячні промені,і ні вдень, ні вночі не чув кулеметних пострілів. Бажаю усім Вам терпіння, витривалості та мужності. Бажаю у спокої та мирі провести зимові свята…

Артур,  учень 11 класу

Під час одного з занять у недільній школі Свято-Георгіївського храму, діти вирішили надіслати вітання до Дня святого Миколая та Різдва Христового всім військовим з Голоб, які  перебувають у зоні АТО.

Вони написали 19 листів, до яких прикріпили аплікації, виготовлені власноруч. Щирі побажання, тепло своїх сердець та дитячу чуйність вони відтворили в листах, які були відправлені нашим захисникам.

Особливо зворушливими були слова: «Слава Україні! Героям Слава!», написані від щирої дитячої душі.

Найзаповітнішою мрією кожного українця, в тому числі й дітей, залишається віра і надія у мирне небо, спокій та цілісність нашої держави. Тож будемо сподіватися, що ці листи-вітання додадуть сили волі та мужності нашим захисникам, аби вони якнайшвидше повернулися додому та щасливо провели Різдвяні свята у родинному колі.