Маленький Матвійко Денисюк старший за свого брата Тимофія лише на дві хвилини. Хлопчики – 3-річні близнюки з Ковельщини. Коли народилися, у сім’ї було подвійне щастя. Нині – ж подвійне горе, яке нестерпним тягарем лягло на плечі батьків.
У липні цього року у Матвійка діагностували гострий лімфобластний лейкоз (лейкемія). Для мами, яка свого часу теж боролася із смертельною хворобою, така звістка стала сильним ударом. Щойно в онкогематологічному центрі Волинського обласного територіального медичного об’єднання розпочали курс хіміотерапії для Матвійка, як інша велика біда постукала в двері зболеної горем сім’ї – лейкемію виявили і у Тимофія, ‒ пише ВІП.
Гостра лейкемія потребує тривалого лікування протягом щонайменше двох років. Щомісяця ж на лікування синів сім’я тепер витрачає декілька десятків тисяч гривень. Зрозуміло, нести такий фінансовий тягар на своїх плечах для звичайної родини – нелегко, тож батьки хворих на рак крові хлопчиків намагаються схопитися за будь-яку соломинку, тому й просять небайдужих про допомогу.
Утім, небайдужими до чужого горя люди бувають по-різному. Хтось, почувши про дитину, яка бореться за життя із смертельною недугою, віддасть останнє, а хтось – останнє забере, усвідомлюючи відчай найрідніших дитині людей.
«Коли до мене зателефонували, ми знали тільки про хворобу Матвійка. Представилися працівниками «ПриватБанку». Я і повірила, бо код на початку номера – 056. А в той момент усі думки були тільки про те, що у дитини – рак. Стрес був страшенний, бо ж тільки дізналися», – розпочала розповідь мама онкохворих близнюків Людмила Денисюк.
Жінка розповіла, що літом цього року у мережі Інтернет створили сторінку з реквізитами та контактами батьків, аби люди могли допомогти. Як тільки цю інформацію оприлюднили, шахраї і дали про себе знати.
«Дзвонила жінка і розмовляла російською мовою, грубим і хриплим голосом. Я його запам’ятала на все життя, це точно. Вона сказала, що нам хоче допомогти «ПриватБанк», але для цього треба, щоб був ліміт на картці. Далі заговорила мене так, що я, сама того не усвідомлюючи, скинула 3500 гривень», – пригадує мама Матвія та Тимофія.
Тоді у голові згорьованої та переляканої жінки промайнула думка, що її обдурюють. Тож вона сказала про це співрозмовниці. Але у телефонній слухавці їй відповіли: «Та ні, як ви могли таке подумати, якщо не вірите – то гляньте на початок номера». Мовляв цифри «056» свідчать про те, що телефонують з «ПриватБанку».
До слова, цифрами «56» починаються і телефонні коди стаціонарних телефонних номерів усіх міст Дніпропетровської області. Після того, як Людмила Денисюк зрозуміла, що стала жертвою шахраїв, вона написала заяву в поліцію. Утім, там жінці одразу ж сказали, що таких аферистів зазвичай не знаходять.
Мама близнюків також розповіла, що одного разу стала свідком телефонної розмови мами іншої онкохворої дитини. Та стояла біля банкомату поблизу лікарні і відповідала на запитання, на які свого часу відповідала невідомій співрозмовниці і Людмила. Тож вона попросила дати їй слухавку й одразу почула той самий голос, який змусив їй скинути 3500 гривень шахраям. Дитині жінки, яка стояла біля банкомату, от-от мали робити операцію, тож коштів треба було дуже багато. Тому у відчаї вона і повірила охочим нажитися на чужій біді.
Окрім того, просто посеред ночі через деякий час до мами Матвія та Тимофія зателефонував чоловік, який відрекомендувався представником міжнародного благодійного фонду «Таблеточки». Мовляв, хоче допомогти. Проте, цього разу жінка сказала, що допомоги не потребує. «Навряд би тоді людина дзвонила мені вночі. Узагалі багато такого є, на жаль. Я тільки в Луцьку вже чотири випадки знаю, коли батьки повірили і повелися на таких шахраїв», – запевнила Людмила Денисюк.
