Мер Ковеля сумнівається в розстрілах на єврейському кладовищі

На місці, де у Ковелі під час Другої світової війни нацисти масово розстрілювали євреїв, з «благословення» ковельського міського голови Олега Кіндера знову розташувався пересувний цирк, цього разу – на воді. І чхати хотів градоначальник на гостру критику своїх недолугих дій в міжнародних та вітчизняних засобах масової інформації.

В інтерв’ю видання «Волинська правда» запитало в ковельського мера: «Олеже Олексійовичу, нещодавно в низці публікацій на волинських медійних ресурсах Вас звинуватили в тому, що дозволили проводити гастролі цирку на місці, де нібито в роки Другої світової війни відбулися масові розстріли євреїв. Що скажете на це?»

Олег Кіндер відповів, що цирк та зоопарк гастролюють у Ковелі не вперше. Так вже склалося, що їм постійно пропонують одне і те ж саме місце для виступів – на вулиці Володимирській біля Палацу культури заводу «Ковельсільмаш». Так було ще за керівництва попередніх міських голів. Сам Палац культури побудований у сімдесятих роках минулого століття на території єврейського кладовища.

«Сьогодні починають відверто спекулювати: мовляв, цирк виступатиме на місці загибелі людей… Ніхто ж не знає, чи дійсно на цьому кладовища німці розстрілювали людей», – заявив Олег Кіндер.

Про мораль Олега Олексійовича виразно написав у своєму блозі депутат Волинської обласної ради з фракції ВО «Батьківщина» Андрій Турак: «В відповіді Кіндера О.О. було підтверджено його розпорядження на дозвіл проведення вистав цирку-шапіто, і що ніяких спростувань і вибачень він робити не буде… Його підтримала секретар Ковельської міської ради Федосюк Віра – член бюро обласної ВО «Батьківщина» і що там ніякого кладовища немає, це все видумали і Кіндер О.О. мене декілька разів запитував, чи я підносив патрони, коли розстрілювали євреїв».

Наше видання вирішило «просвітити» пана Кіндера та пані Федосюк в питанні Голокосту на території міста Ковеля, подавши світлини унікальних документів та карти.

Територія колишнього єврейського кладовища позначена на фрагменті стереотопографічної зйомки за 1977 рік. Є схематичний вигляд на сучасній супутниковій мапі.

У різних архівах в Україні та за кордоном зберігаються свідчення очевидців тих страшних подій. Уродженець Ковеля Бен-Ціон Шер, 1897 року народження, який є одним з небагатьох, кому пощастило дивом врятуватися в кривавій вакханалії, як свідок у 1945 році показав, що масові розстріли євреїв відбувалися на так званій Баховій горі та на єврейському кладовищі по вулиці Володимирській.

У виданні «Ковель. Свідчення та меморіальна книга нашої зниклої громади», що вийшло з друку в Ізраїлі у 1957 році, Бен-Ціон Шер докладно розповідає за Голокост у Ковелі і те, як його двічі вивозили розстрілювати на єврейське кладовище по Володимирській.

Ковельчанин Олексій Малиновський (1904 р.н.), який після війни проживав на вулиці Джамбула, свідчив, що євреїв з другого у Ковелі гетто (воно знаходилося, в основному, на території нинішнього парку імені Лесі Українки), німці вбили саме на кладовищі по Володимирській.

Уродженець Турійського району Василь Лапчук (1923 р.н.), який в роки окупації служив у ковельській поліції, на допиті у 1944 році показав: «В божниці (синагозі) залишилось кілька сотень євреїв, яких в ешелон помістити було не можливо, так як він був переповнений. Наступного дня решту євреїв ми відвели на кладовище – на Володимирській вулиці, де були вириті ями, перед якими гестапо і жандармерія розстріляли тих кілька сотень євреїв, які залишилися».

У липні 1951 року на місці масових розстрілів по Володимирській спеціальною комісією, до якої увійшли двоє лікарів, слідчий та заступник начальника міського відділу міністерства держбезпеки СРСР, було проведено ексгумацію з двох ям. «Серед знайдених черепів і кісток встановлено, що розстріляні та закопані в цих ямах були чоловіки, жінки та діти», – йдеться в документі.

Хотілося би вірити, що ці беззаперечні архівні документи переконають, нарешті, ковельського мера Олега Кіндера та секретаря міської ради Віру Федосюк в тому, що масові розстріли євреїв нацистами таки відбувалися на колишньому єврейському кладовищі по вулиці Володимирській, де влада вкотре влаштувала пересувний цирк. Про те, цирк не «на воді», а на людських кістках.