Голоби розташувалися в середній частині сучасної Волинської області. Нині в містечку проживає трохи більш як чотири тисячі жителів.
Воно існує вже щонайменше 500 років і спочатку було підпорядковане замку Любарта в Луцьку. Жителі мали постачати в замок дерево, а також забезпечувати перевезення. У часи Речі Посполитої містечко перехо¬дило від одного шляхтича до іншого. У 1708 році під час боїв зі шведами Голоби повністю спалили, ‒ пише Олександр Котис у Хроніках Любарта.
Проте містечко згодом відродилося. Тут збудували палац роду Вільгів герба Бонча, Георгіївську церкву і Михайлівський костел. Наприкінці XVIII століття поселення відвідав художник Казимир Войняковський, а в середині ХІХ століття – Наполеон Орда. Завдяки їхнім малюнкам збереглися вигляди Голоб тих часів. У 1830-х роках тут була астрономо-геодезична місія під керівництвом генерала Карла Фрідріха Теннера. Голоби стали одним із приблизно 250 населених пунктів, які розкинулися від гирла Дунаю до Льодовитого океану і були призначені для вимірювання дуги земного меридіана. Це називається геодезичною дугою Струве, яка сьогодні є пам’яткою ЮНЕСКО, хоча сам пункт Голоби у перелік світової спадщини не занесено.
Деяка частина давніх пам’яток збереглася у різному стані до нашого часу. Крім того, в містечку є старий парк із залишками палацу. А ще Голоби можуть похвалитися одним із найцікавіших волинських вокзалів початку ХХ століття.
