Під час святкування Дня міста Ковеля на бульварі Лесі Українки, де місцеві підприємства та організації розгорнули виїзну торгівлю, серед іншої друкованої продукції продавався комплект з шістнадцяти кольорових листівок, на яких зображені найбільш примітні для городян місця.
Придбавши цей набір за 14 гривень, наші журналісти виявили, що він є нелегальний, оскільки вийшов у світ без обов’язкових вихідних відомостей, що суперечить вимогам Закону України «Про видавничу справу». Тут не зазначено автора тексту та упорядника. Невідома ні назва видавництва, ані місто та рік друку. Становить загадку й тираж.
Як кажуть, на колір і смак товариш не всяк. Втім, «забувши» додати до цієї колекції світлини таких пам’яток архітектури, як Воскресенський собор, Михайлівська церква, костел Святої Анни, автор демонструє радянську гармату з георгіївською стрічкою та російським написом: «Слава воинам освободителям!» Дивно й те, що меморіальна стела «Хрест пам’яті жертв більшовицького терору» чогось названа пам’ятником «жертвам тоталітарних режимів».
Історична довідка про Ковель містить окремі неточності. Наприклад, стверджується, що осереддям міста у XVI-XVIII століттях був «добре укріплений мурований замок». Дослідники ж наголошують, що ковельський замок був дерев’яний, як і переважна більшість інших тогочасних замків та веж. Пишеться й про те, що після звільнення від німецько-фашистських загарбників у Ковелі «вціліло лише кілька будинків», хоча дані з обласного архіву свідчать, що «уціліло всього 10 процентів житлового фонду».
Хто причетний до нелегального видання листівок? Хто отримує «навар» від їх продажу? Хто сфабрикував історичні відомості? В цьому мають розбиратись контролюючі органи. Але варто зауважити, що це вже не перший випадок подібного конспіративного видання.
У 2011 році ковельський мер Олег Кіндер похвалився у пресі, що з метою популяризації міста підготовлено та видано календар «Ковель – рідне місто моє», який, за висновком головного управління з питань внутрішньої політики та зв’язків з громадськістю Волинської облдержадміністрації, вийшов у світ без обов’язкових для нього вихідних даних, що суперечить Закону України «Про видавничу справу».
Якщо вірити Ковельській міжрайонній прокуратурі, яка займалась перевіркою порушень бюджетного законодавства, календар був, нібито, тиражем 200 штук, вартістю 35 гривень кожний. Оплата випуску проводилася за рахунок коштів бюджету міської ради в сумі 7 тисяч гривень.
Справа тоді для місцевих чиновників, причетних до підпільного друку, обійшлася легким переляком. Як буде цього разу? Чи винних тут взагалі не знайдуть?..
