Рішенням виконкому Ковельської міської ради місцевому приватному підприємцю Сергію Сторожуку в 2010 році було дозволено побудувати по вулиці Олени Пчілки адміністративну-побутову будівлю з вбудованим кафе і громадською вбиральнею, яка існувала на цьому місці протягом тридцяти років, являючи собою дуже сумне видовище – темне, обдерте приміщення, де нечистоти доходили до щиколоток.
Нова громадська вбиральня побудована власником споруди добросовісно, в сучасному стилі, з дотриманням всіх необхідних вимог та норм. Металеві двері, бронебійне скло всередині, що пістолет Макарова не проб’є. Пластикові, антивандальні кабінки, які не «цвітуть», і не горять. Вентиляція влітку качає холодне повітря, а взимку буде підігрівати приміщення. Гарні світильники. Одні тільки енергоощадні лампочки обійшлися у півтори тисячі гривень. Комфортна кімната для вахтера із дзеркальним склом. Словом все працює, світиться, але, як не дивно, тут немає… води.
«Ковельський водоканал пропонував мені відкинути вентиляцію і через той отвір у стіні завести гнучкий шланг, такий що дядько город поливає, щоб вбиральню тимчасово підключити до водопроводу. На їх думку, в літній період дуже «добре» без вентиляції, яка у громадському туалеті взагалі не потрібна», – дивується Сергій Сторожук.
У чому ж проблема, що вбиральня немає води? У своєму офісі підприємець показує документи. Каже, що енергетики, наприклад, його підключили за два дні.
«Це структура олігарха Ахметова, до якого я, приміром, ставлюсь більш негативно, ніж позитивно. Це моя особиста думка. Але ковельські енергетики ахметовської власності – справжні ковельчани, які переймаються долею свого міста, його життям більше, ніж керівництво водоканалу – власності міської», – продовжує Сергій Сторожук.
30 червня він написав заяву начальнику «Ковельводоканалу» Юрію Рибачку з проханням надати дозвіл на підключення до зовнішніх мереж водопроводу та каналізації своєї адміністративно-побутової будівлі, гарантуючи оплату. Відповідь не забарилися: для того, щоб підключити вимагали «папери». Сергій Сторожук поїхав до заступника начальника «Ковельводоканалу» Андрія Стернічука, надав йому правовстановлюючі документи: право власності на будівлю, свідоцтво на право займатися підприємницькою діяльністю, декларації на початок роботи, про здачу будівлі в експлуатацію тощо. Показав робочий проект.
«За тиждень до того нас всіх збирав начальник відділу комунального господарства Ковельського міськвиконкому Олександр Балак, який дуже зацікавлений, щоб у Ковелі був порядок. От на рахунок роботи цього чиновника, то я хочу, аби всі так працювали. Він разів з десять збирав нас, хотів, щоб вирішити дане питання, погасити конфліктну ситуацію. Я у Балака показав їм всім робочий проект з водопостачання, який в трьох примірниках видається на руки проектантом. Представники водоканалу сказали, що на ньому має бути «мокра» печатка. Жодна інша контролююча служба таких вимог мені не ставила», – оповідає співрозмовник.
Сергій Сторожук їде до Луцька. Витрачає день. Шукає того проектанта, який чотири роки тому робив проект, а зараз вже на пенсії. Ставлять на проекті «мокру» печатку, пишуть: «Відповідає оригіналу». Привозить у водоканал. Знову не так, бо їм, бачте, захотілося оригінал проекту. Але оригінал має зберігатися у проектанта! Можна набагато швидше виготовити закордонний паспорт, ніж пройти такий маразм у «Ковельводоканалі». В даному випадку тут не цікавляться змістом документів, а займаються чистим формалізмом?
«Коли буде оригінал, тоді й приходь до нас», – «втішило» водяне начальство. Навіть пообіцяли допомогти в оформленні документів. «Ми тобі поможемо! Ти-но, подавай нам оригінал». Сергій Сторожук не став сперечатися. Залишив у секретаря начальника заяву з проханням підключити до водопроводу і пішов займатися громадською вбиральнею.
Знову збирає всіх у себе головний комунальник міста Олександр Балак, що наче пожежник, береться гасити конфлікт. Присутній і секретар міськради Михайло Гетьман. Пропозицію інженерів водоканалу просунути до вбиральні гумовий шланг для подачі води через вентиляційний отвір в стіні будівлі Сергій Сторожук називає повним безглуздям, маячнею. Тоді «водяники» склали на нього акт. Зробили його ще й винним за те, що відмовився підписувати їхню фількіну грамоту. «Підприємець відмовився, таким чином, вийти з положення». Хоча він відмовився від поливального шлангу.
На звороті дивного акту Сергій Сторожук виклав свої зауваження. Мовляв, він дозволяє тимчасове підключення вбиральні гумовим шлангом при виконанні «Ковельводоканалом» трьох умов: надати проект тимчасового підключення або схему, завірену печаткою; надати гарантійний лист, що водоканал буде відповідати на випадок аварії того «водопроводу» і гарантує відшкодувати збитки; підключення розробити таким чином, щоб тимчасовий водопровід проходив не через вентиляційний отвір. Тепер уже відмовилися представники комунального підприємства.
«Хочуть від мене «на лапу»? Не дочекаються!» – твердо заявляє Сергій Сторожук.
До речі, експлуатаційні витрати з обслуговування громадської вбиральні влада поклала на нього. «Це – твоє», – сказали у «Білому» домі чиновники. Хоча жодним розпорядчим актом таке не передбачено. Підприємець пропонував Олександру Балаку, щоб місто взяло в нього об’єкт в оренду за одну гривню. Чого саме він має нести всі затрати за виконання функції комунальних служб цілого міста? Чув це і секретар міськради Михайло Гетьман, коли вони обоє приходили сюди контролювати хід будівельних робіт.
«Чимось допомагали?» – цікавимось у власника будівлі.
«Обіцяли не мішати», – сумно посміхається він.
Нашу розмову перериває прихід Михайла Гетьмана.
«Будемо відкривати? З святом!» – вітається Михайло Олександрович.
«Ідіть, подивіться, яку вбиральню зробили» – запрошує його Сергій Сторожук.
«Давай-давай! Де прохід для інвалідів? Як інвалід сюди заїде?» – підганяючи, суворо розпитує чиновник, спускаючись сходами вниз.
Підприємець пояснює, що туалет для людей з обмеженими можливостями буде на першому поверсі цієї ж будівлі і тут є пандус. А поруч можна також дістатися на візку в туалет кафе «Orange». Михайло Гетьман дає нові настанови: табличка-аншлаг не та тому місці – має бути на іншій стіні.
У вбиральні Сергій Сторожук робить своєрідну екскурсію, показує, як працюють сушки для рук, розказує про вентиляцію, освітлення, фарбування інтер’єру.
«А води нема!» – трохи пригнічено каже господар.
«Я це вчора вже чув» – буркнув Михайло Гетьман. І, наче спеціаліст з агрономії, додає: «Мало чорнозему».
Це уже мова зайшла про благоустрій території.
«Подивіться, скільки я дерев висадив. Кленів», – намагається вселити оптимізм та підняти настрій секретарю міськради підприємець. Але чиновник вже крокував парком геть.
«Який ще чорнозем? То комунальники привезли із свалки якогось мусора, яке вони називають землею, черноземом. Мало їм? Ну, нехай привезуть торф. Але ж це – не моя, а комунальна територія. Тільки однієї бруківки я «постелив» тут 730 квадратних метрів. Практично вся вона знаходиться на міській території. Просив владу, щоб прислали людину з пилкою підрізати сухе гілляччя у ялинки – знизу метр від землі. І ялинка «заграє», буде просвітлюватися знизу. А хто кине «бичка» – вона ж згорить. Прислухались? Як би не так!» – мовить про чиновницьку безгосподарність Сергій Сторожук.