Скандальний аудіозапис про Ковельський промислово-економічний коледж Луцького національного технічного університету та окремих його викладачів, який з’явився у соціальній мережі у листопаді 2015 року з «легкої руки» студента четвертого курсу Дмитра Кочута, викликав не тільки неоднозначні думки у ковельчан, а й вніс кардинальні зміни у життя самого юнака.
У запису «Вся правда про КПЕК ЛНТУ» Дмитро Кочут розповів про «чорні гроші» та «тіньові схеми» в навчальному закладі, в якому сумлінно навчався три роки на платній основі за спеціальністю «Обслуговування програмних систем і комплексів». Зокрема, розказав, що за його вступ заплатили 700 доларів викладачу, котру назвав по-батькові – «Миронівна», що курсову роботу можна «купити» за 300 гривень і переважна більшість студентів цим не гребують. Він також дав не дуже схвальні характеристики своїм викладачам та директору коледжу Тетяні Селівончик. При цьому добрим словом згадав колишнього викладача Дмитра Скока, який «активно виступав проти корупції в коледжі, а звільнили його, бо він, начебто, не вливається в колектив»…
«Чи маю я злість до викладачів? Ні. У мене своє життя, а у вас – своє. Ви будуєте відносини на грошах, я ж намагаюсь побудувати своє життя на відносинах. Що з цього вийде? Я не знаю. Час покаже», – зітхнувши з якоюсь гіркотою, завершив свою «сповідь» Дмитро Кочут.
Гірку ціну довелося заплатити юнаку за вільнодумство! Як стверджує сам Дмитро та його мама Світлана Шлемко, після появи в Інтернеті запису, педагоги почали упереджено відноситись до нього, і, в результаті, 14 грудня 2015 року він з нервовим зривом потрапив до лікарні. Але ще цілий тиждень до стаціонару Дмитро не міг відвідувати навчальний заклад, про що Світлана Володимирівна, як вона запевняє, повідомила керівника групи Людмилу Чайку.
Відповідно до розкладу екзаменів студентів, 16 грудня 2015 року о 8-й годині 30 хвилин Дмитро Кочут мав складати іспит з дисципліни «Комп’ютерні мережі», але оскільки він уже перебував на стаціонарному лікуванні, то участі в екзаменаційній сесії взяти не зміг. Про хворобу сина Світлана Шлемко проінформувала керівника групи, як в телефонному режимі, так і подавши до навчального закладу письмову заяву. Дмитро виписався з лікарні 2 лютого 2016 року і наступного дня з’явився у коледж, але до занять його не допустили, так як він не здав сесію.
Своїм розпорядженням від 4 лютого директор Тетяна Селівончик перенесла складання заліково-екзаменаційної сесії студенту Дмитру Кочуту та надала можливість ліквідувати академзаборгованість до 10 лютого, при цьому складання екзамену з дисципліни «Комп’ютерні мережі» призначила на 11 лютого. Викладачі дисциплін, з яких мали бути здані заліки, 10 лютого подали директору доповідні записки про те, що Кочут не здав заліки. Таким чином, його не повинні були допустити до іспиту. Принаймні, так говорить положення про організацію навчального процесу в коледжі.
Під контролем керівника групи Людмили Чайки екзамен приймала комісія з трьох викладачів, створена «для об’єктивного оцінювання знань студента». До того ж, всі вони були «героями» аудіорозповіді Дмитра. Голова комісії Олександр Присада, згодом на суді, в якості свідка, вказав ще одну дивну «річ»: екзамен був відзнятий на відео. І підтвердив, що це не є властивим для коледжу. Як розцінювати цей факт? Про результат іспиту члени комісії взагалі нічого не сказали студенту, і це теж вони підтвердили в судовому засіданні. Мовляв, рішення про незадовільну оцінку було прийняте не при Дмитрові, а пізніше. Чи не в кабінеті директора?
Світлана Шлемко говорить, що наступного дня її повідомили, що син не здав екзамен, а наказом по коледжу від 12 лютого його відраховано зі списків студентів. Світлана Володимирівна звернулася із позовною заявою, в якій просила визнати незаконним та скасувати даний наказ, поновити свого сина в навчальному закладі, стягнути понесені судові витрати. Ухвалою суду до участі в справі, в якості позивача, було залучено Дмитра.
В адміністрації коледжу – своя правда. Тут заявляють, що студент Дмитро Кочут виконував вимоги навчального плану лише на перших трьох курсах, а, починаючи з першого семестру четвертого курсу, систематично не відвідував заняття, пропустивши з 1 вересня до 13 грудня аж 128 годин. За словами викладачів, на заняття часто приходив абсолютно не підготовлений. Цікаво, що в журналі навчальних занять 473-ї «Д» групи, який досліджувався в суді, як доказ, є відмітки про незадовільні оцінки Дмитра в ті дні, коли він був відсутній на навчанні. Оце так «доказ»!?
Згідно наказу по коледжу, до зимової екзаменаційної сесії допускаються студенти, які виконали вимоги навчального плану та здали всі диференційовані заліки. Дмитро Кочут до 14 грудня здав лише 2 з 8 заліків. Адміністрація запевняє, що він жодного разу на здачу заліків до викладачів не з’явився, хоча в цей час перебував у коледжі, а тому його відраховано за академічну неуспішність (не склав 6 заліків та 1 екзамен).
Представники коледжу позовні вимоги не визнали та спростували їх своїми доводами. Вислухавши сторони по справі та свідків, головуюча суддя Ковельського міськрайонного суду Єлизавета Агеєва в задоволенні позову відмовила.
Не погодившись з таким рішення, Світлана Шлемко та Дмитро Кочут із своїм представником – адвокатом Наталією Гарбарчук – подали апеляційну скаргу, вказавши, що була порушена процедура відрахування. Мовляв, як засвідчили у суді свідки – голова студентської ради Андрій Корейба та голова профспілкової організації студентів і водночас керівник групи Людмила Чайка, рішення про погодження виключення Кочута з навчального закладу вони приймали самостійно, тобто без винесення даного питання на засідання очолюваних ними організацій.
Так, законодавство не встановлює форми здійснення органами студентського самоврядування погодження відповідних рішень. Але, зважаючи на усталені практики ведення діловодства у вищих навчальних закладах, на порядок проведення засідань студентської ради Ковельського промислово-економічного коледжу та неординарність події, наказ про відрахування може бути підписаний лише після того, як органи студентського самоврядування нададуть на це згоду. На думку апелянтів, має бути згода цілої організації, а не одноосібно керівника. Втім, суд першої інстанції таке твердження до уваги не прийняв.
Варто зауважити, що відповідачем не надано суду жодних доказів про наявність подання директора головам студентської ради та профспілкової організації студентів про відрахування Дмитра Кочута, а він сам навіть не був запрошений на засідання профспілки.
Для прийняття рішення про відрахування студента також потрібно було скликати позачергову педагогічну раду коледжу, яка правомочна при кількості 2/3 від кількості її членів. Але в даному випадку педрада не скликалась, про що повідомили у суді всі свідки по справі.
Апелянти вважають, що було порушено й оформлення документів при відрахуванні. Суд – іншої думки: все законно, так як студент не звертався за документами. Хоча не бере до уваги той факт, що того ж таки 12 лютого Дмитро Кочут знову потрапив до лікарні.
І ще один малоприємний нюанс. У договорі про навчання на платній основі у Ковельському промислово-економічному коледжі передбачено, що в разі дострокового припинення його дії (незалежно від підстав) заклад зобов’язується повернути невикористані за навчання студента кошти. Наказом директора коледжу від 12 лютого 2016 року, головний бухгалтер мала провести перерахунок коштів, сплачених Світланою Шлемко за свого сина. Проте, на даний час кошти й досі не повернуті…
Що скаже апеляційний суд – покаже час.
