На людях він мавпував першого заступника голови ОДА і козиряв, що бачив мера Ковеля генералом
Очікуючи у суді на виклик в якості свідка по цивільній справі «Васінович проти Кіндера», начальник відділу з питань діяльності правоохоронних органів, оборонно-мобілізаційної та кадрової роботи Ковельського міськвиконкому Володимир Нагалюк охоче поділився з присутніми у коридорі своїми роздумами щодо мобілізаційних нюансів у місті Ковелі та в цілому в Україні.
Як відомо, 19 січня під час оперативної наради у Волинській облдержадміністрації було сказано, що в області функціонують мобілізаційні комісії, а проблема виникає тільки в Ковелі, бо виділене для цих потреб приміщення не придатне для роботи. Голова ОДА Володимир Гунчик навіть доручив звернутися до обласної прокуратури та СБУ, щоб скоординувати їх дії разом з комісаріатом стосовно наведення порядку в Ковелі, аби міська влада забезпечила нормальну роботу мобілізаційної комісії. Виходить, вся проблема – через бездіяльність місцевих чиновників?
«Бездіяльність? Це вже круто! Панімаєтє? І за бездіяльність… за бездіяльність… це вже гарантія…», – запинався Володимир Нагалюк, але, «змучений нарзаном», договорити думку не зміг.
«Коли в обласній державній адміністрації сидить якийсь клерк, який спеціально призначений – дєвочка, 23-х років, яка сидить і збирає інформацію. Що зроблено? Що зроблено? Рєбята, як я вам розкажу, що мною зроблено, якщо ви присилаєте інформацію для службового користування? Як я тоді зараз в Інтернеті. Пришли мені таблицю, що зроблено. Ну, що? Не дебілізм? Про що можна говорити, якщо селектор… не селектор, а цей… Як він називається? Не нарада, а як воно називається, куда Кіндер і я їздив?» – силувався згадати Володимир Сергійович, шукаючи поглядом потрібних слів у керуючого справами виконкому Ковельської міської ради Володимира Бойка, який стояв поруч.
«Семінар», – підказав Володимир Богданович.
«А… семінар з мобілізаційної підготовки. І встають. І сидять всі. Всі сидять. Хто сидить? Значить, голови районних державних адміністрацій, які пропонуються на призначення на посади. Так? Нема не одного голови. Так? Сидять е-е-е викона… викон… ці… комісари. Так? Які знову ж ТВО, ТВО… ТВО… ТВО, або з якими провели ротацію. Так? ТВО… ТВО… ТВО. Вот. Я кажу: «Люди добрі, ви сидите на цьому семінарі і заглатуєте інформацію, як треба красіво провести мобілізацію. Ви заглатуєте інформацію, як треба вилучити техніку з національної економіки. Ви все заглатуєте! Но скажіть: якою ціною це буде робитися?» І вони для того, щоб… для того, щоб… для того щоб… е-е-е-е-е… Як правильно сказати? Щоб виконати план. Військові комісари. Да? Від імені обласного і всі решта придумали таку версію, а її Гунчик (голова облдержадміністрації Володимир Гунчик) підмахнув. І придумали так… уповноважений… так… розно… е-е-е-е-е… посильний, уповноважений від військового комісара, уповноважений від міліції і уповноважений від міської ради. Так? І чотири повєсткі. Отаку бумажку… отаку бумажку розносить чотири чоловіка. Нормально? Ви заложили під це кошти?» – обурювався Володимир Нагалюк, підпираючи стіну.
«То ви задали це питання?» – поцікавився у чиновника хтось з присутніх в коридорі.
«Да. Я задавав це питання. Да. Ви заложили під це кошти? Кудрявцев (перший заступник голови облдержадміністрації Сергій Кудрявцев) сказав: «Да. Да, ми передбачили. Ми взавтра… Ми завтра передбачимо. Ми вам надішлемо». Ми… Ви… Ми вам… Хто ви нам? Хто ми вам? Шо ми вам? Ми вам. Але увійськовий комісар перед тим як виступити, сказав, що… и-и-и-и-и… армія показала свої обличчя до військовозобов’язаних. Тоєсть, до мобілізованих. Форми – ноль. Харчування – ноль. Все – ноль. Зарплати – ноль. І сьогодні – всі по нулях», – докоряв Володимир Сергійович, активно жестикулюючи з підозрілим блиском в очах.
«То це який комісар таке сказав? Обласний?» – запитали у начальника відділу з питань діяльності правоохоронних органів, оборонно-мобілізаційної та кадрової роботи.
«Кулік (т.в.о. військового комісара Волинської області Роман Кулик). Канєшно», – почули всі у коридорі впевнену відповідь.
«То ж він сам армію представляє?!» – прозвучала репліка.
«То ж я вам про що й кажу. Ну якщо… якщо так, то давайте так. Давайте збира… збираємося разом… е-е-е… По-перше… по-перше… по-перше, дивіться… По-перше, з цього приводу в якійсь мірі хтось повинен прийняти рішення. Це не на місцевому рівні, обласному рівні… е-е-е… на рівні керівництва держави. Хто такий голова… голова… ну, голова районної адміністрації, це понятно. Це йде по… стойкій. І впєрьод! Впєрьод! Впєрьод! Так? А хто такий міський голова?», – видав «на-гора» черговий сумбурний «шедевр» Володимир Нагалюк.
«А хто такий?» – уточнили люди у чиновника.
«А він… а він пише тільки: «Рекомендую». Якщо голова написав: «Зобов’язую» – через два дня прокуратура приходить, в кандалики – і всьо. Нє… Немає він. Він тільки зобов’язує тільки свої комунальні підприємства… Так він рекомендує. А що? І він рекомендує. Пропоную. Рекомендую. Ну і всьо. Всім решта. Понімаєте? З-з-з-з-з…», – хотів було продовжити щось пояснювати Володимир Сергійович, але так і не зміг опанувати речення.
«Ну, а є рекомендації міського голови?» – запитав хтось з коридору.
«Канєшно є… Ну, рекомендує… Той тому рекомендує, а той тому рекомендує. Ну, давайте так. Дойдемо якось висновку. Якщо це мобілізація… При оголошенні мобілізації обласний голова видає розпорядження, міський голова видає розпорядження. А так шо?» – з шумним видихом вкотре на півслові «зависла» думка керівника дуже серйозного відділу міськвиконкому.
«Ви уявляєте, як Кіндер (ковельський міський голова Олег Кіндер) вдягає генеральського костюма свого…», – продовжилась «коридорна» дискусія.
«Да. І я це бачу! І я це бачу. Нормальний генерал. Ви його не бачили генералом?» – перепитав присутніх схвильований Володимир Нагалюк, мовивши про свого «шефа» Олега Олексійовича.
«Я його ще й по плечах хлопав, не те що бачив», – сповістив командирський голос у коридорі.
«Ну і всьо! А я… я… а я його бачив генералом! Отакий і треба генерал!» – переконував людей Володимир Сергійович, але з ним ніхто й не сперечався. І невдовзі він знову переключився на мобілізаційну тему: «У делегованих повноваженням з моброботи державою… Да. Це все було красіво. По-перше, закон 1988 року. Раз! Жопа!»
«1988 року? Тоді ж Совєтський Союз був! 1998 рік!» – поправила здивована публіка, в тому числі й керуючий справами Володимир Бойко.
«Добре. Харашо. А шо? Совєтський Союз. Да!» – погоджувався оратор з міськвиконкому.
«Да який Совєтський Союз у 1998 року?» – втокмачували йому люди.
«Тепер дивіться. Тепер дивіться. На сьогоднішній день як залучити… е-е-е… мобіліза… ну як виконати плани з мобілізації людських і транспортних ресурсів? Все. Всі підприємства є в місті тільки комунальні підприємства. Так? І є підприємства особистої власності. Приватні. Так? В законі написано: незалежно від… е-е-е… форми власності (підказує хтось з людей). А хто йому дасть цей приказ?» – намагався суворо глянути на присутніх Володимир Нагалюк.
«Кому?» – поцікавився один із слухачів.
«От ви – власник приватного підприємства. Хто вам дасть, щоб у вас… приклад… у вас є сто одиниць техніки. Ми у вас по ліміту… е-е-е… 40 відсотків… чотири одиниці забираємо… Указом Президента… е-е-е… чи Верховної Ради має бути… е-е-е… чи ще щось небудь… наділити на момент часткової мобілізації… даже на момент часткової мобілізації… е-е-е… правами голови міста… голови… на оці повноваження… Кабінет міністра… Кабінет міністрів спустив… спустив ліміт техніки на міністерство оборони. Міністерство оборони його поділило на обласні воєнкомати. Обласні воєнкомати – на рай… Всьо. І ОНВК», – оповідав щось неймовірне Володимир Сергійович.
«А при чому тут міський голова?» – запитав один з прискіпливих.
«Міський голова підписує ці наряди», – наголосив оратор.
«Де це написано?»
«Ну, ніде це не написано», – хотів, мабуть, ставити крапку Володимир Нагалюк.
«То навіщо він підписує?»
«А в законі про мобілізацію… про підготовку до мобілізації… там написано, що міські органи самоврядування вилучають і… і все геть… і так дальше. А з другої сторони ми знаходимося де? В суді. Так? Добре. Тут нас карають. Да? Одрубують руки. Да? А є така постанова, як прокуратура. Так? І вона приходить і пише на вас: перевищення повноважень. Ото міський голова… міський голова… має повноваження до своїх підприємств комунальної власності…», – завершив «одкровення» Володимир Сергійович.
Це вам, шановні читачі, не «хухри-мухри»! Ще не перевелись самородки у Ковельському міськвиконкомі…
