Ковельські поліцаї годинами мордували наручниками інваліда АТО (ВІДЕО + ФОТО)

Прес-служба поліції Волині оприлюднила пригоду про те, як у Ковелі жбурнули цеглину в лобове скло машини, і бравурно прозвітувала, що «поліцейські оперативно встановили злочинців», яким загрожує до чотирьох років позбавлення волі? Хто ж ці «злочинці»? І що трапилось насправді?

У це важко повірити, але одним з тих встановлених без суду і слідства «злочинців» поліція таврує свого вчорашнього співробітника – ковельчанина Мирослава Токарчука (на знімку) – добровольця та учасника АТО, який на даний час є пенсіонером МВС, інвалідом війни ІІІ групи, залежним від інсуліну хворим на цукровий діабет першого типу.

Мирослав Токарчук розповідає, що 26 березня приїхав в обідню пору в гаражний масив на «Сільмаші» до знайомого Олександра Осокіна, де кілька годин «поралися» біля своїх машини. Біля них були їхні діти. Раптом вгледіли чорний джип «Mitsubishi Pajero», який привернув увагу Мирослава Степановича, як колишнього працівника ДАІ, «донецькими» номерами.

«Діти були на дорозі. Ми вийшли, щоб там було нормально, бо він їхав трішечки не чемно. Ми, щоб прикрити дітей, вийшли ближче до цього джипу. І він спеціально заїхав у калюжу. Ця вода облила наше авто, нас з дітьми. Я зробив жести: що ти робиш?! В цей час він призупинився, відкрилася хвіртка з боку пасажира, через яку молода дівчина нам відразу показала середній палець», – згадує Мирослав Токарчук.

Як він стверджує, пасажирка їх нецензурно облаяла, навіть не зважаючи на присутність малолітніх дітей. Джип мав «президентські» спецсигнали, і його водій через зовнішній гучномовець теж почав прилюдно матюкати чоловіків, а потім «газонув» в сторону міста. Токарчук на своєму автомобілі разом із Осокіним кинувся навздогін хамуватих незнайомців у джипі з донецькою «пропискою», навіть цілком серйозно підозрюючи, що в його салоні може бути зброя, або вибухівка.

І джип раптово повернув до… міського відділу поліції. Токарчук зупинився навпроти будівлі, в якій відпрацював понад десять років, увімкнув аварійну сигналізацію.

«Коли я забігав на територію відділу за джипом, то стояв Кондратюк. Він там, я так зрозумів, був відповідальний. І я йому говорю, що ми якихось бандитів до вас пригнали прямо в руки, і що давай, нехай слідчо-оперативна група вибігає і їх всіх затримує. І зараз будемо дивитися, бо вони нас обматюкали, втікали і чогось заїхали прямо у райвідділ. Він побіг в «дєжурку», а я побіг за тим джипом, – мовить Мирослав Токарчук.

А тим часом джип на великій швидкості «влетів» прямісінько на режимну територію поліції. Токарчук побіг за ним, добре знаючи, що тут є камери зовнішнього спостереження, і все це буде знято на відео. Навздогін біг і Осокін.

Джип рвонув аж до стадіону – за ізолятор тимчасового тримання, там розвернувся і помчав на Токарчука.

«Я відскочив, але він мене збив. І я впав. Кросівки позлітали», – говорить Мирослав Токарчук.

З його слів, джип вперся у ворота, які закрились. Олександр Осокін побачив, як позашляховик збив Токарчука та хоче збити і його. Осокін підтверджує, що схопив із землі камінь, кинувши у лобове скло, щоб уберегтися від умисного наїзду на себе. Водій джипа вибрався з авто, тримаючи в руці газовий балончик, яким почав «пшикати» в очі Токарчуку.

З будівлі вискочили працівники поліції, але замість того, щоб затримали всіх учасників конфлікту, без попередження відразу почали застосовувати заходи фізичного впливу до Мирослава Токарчука, який безуспішно намагався пояснити суть справи своїм же колегам, з якими разом працював у ДАІ, службі дільничних інспекторів міліції, оперуповноваженим у справах неповнолітніх. Токарчука достеменно впізнали і добре знали, але його затримувати, наче небезпечного злочинця.

«Працівники поліції побили і затримали, положили в наручниках на землю. Я їм казав, що його [водія джипу, – ред.] треба затримувати і розбиратися, що ви помиляєтесь. Чого ви мене затримуєте? Я кажу: «Я інвалід АТО, мене треба зараз інсулін в шість годин було колоти. І в десять. Однак ніхто нічого не слухав. І працівники поліції продовжували на мене матюкатися. Деякі зі мною працювали – стояли сміялися. Ці «сєпари» бігали кругом, плювали на нас. Казали, що ми тут всі «бандерлоги», що ми ніхто, що нас… зараз подзвонять до свого города і нам буде капець», – схвильовано оповідає про той інцидент на території Ковельського відділу поліції Мирослав Токарчук.

Він переконує, що не чинив ніякого спротиву поліції, лежачи на землі в наручниках. У цей час дружина водія джипа намагалася подряпати обличчя Олександру Осокіну. І Токарчук, і Осокін вказують, що жінка погрожувала їм фізичною розправою, називала «бандерівцями» та нецензурно лаялася.

«Працівники поліції і всі члени слідчо-оперативної групи стоять, рота роззявили, троє чи двоє міліціонера мене «кроплять» газом з балончиків, б’ють кулаками в затилок. Я їм неодноразово кричав: «Це не я водій цього джипу!» Однак той бігав і плював на мене, кричав: «Ти не «атошнік»! Да ми на всєх вас ср@лі!» Плював на мене із своєю жінкою. І в цей час я почув, як вона відійшла і почала дзвонити комусь на мобільний телефон, розмовляючи російською мовою, казала: «Єдьтє бистра на тє гаражи, гдє ета всьо била і забірайтє дєтєй», – переповідає Мирослав Токарчук.

Екс-міліціонер твердить, що після телефонного дзвінка приїхала BMW, темного кольору, звідти вийшли кілька молодиків, які погрожували йому та Осокіну фізичною розправою, хотіли спровокувати з Осокіним бійку просто на очах у поліцейських, дехто з яких сміявся, коли, як говорить Токарчук, «ці «сєпари» на мене плювали».

«Мене на території місця ДТП поліцейські в наручниках протримали більше, чим три години, не складаючи ніяких «бумаг», не опитуючи будь-кого з учасників даної події. За наручники силоміць затягнули в райвідділ, де сказали, що мене зараз будуть закривати в камеру, бо вже подзвонив Ципко Олександр [перший заступник начальника Ковельського міського відділу поліції – начальник слідчого відділення, – ред.] в прокуратуру і сказав, що там «атошники» напали на донецьких переселенців. І бистренько внесли в ЄРДР кримінальне правопорушення по 296-й частині другій, що я в складі групи умисно вчинив хуліганські дії по відношенню до цих людей», – свідчить Мирослав Токарчук.

У лікарню Мирослава Степановича повезли у наручниках, але він відмовився від медичного обстеження на знак протесту, бо в них перебував досить тривалий час, його тримали поліцейські, один з яких застосовував заходи фізичного пливу і теж охаював так само, як той «сєпар». Токарчук відмовився, бо на той час вже мав бути вдома, так як строки будь-якого затримання пройшли, не було складено жодного процесуального документа, в нього вилучили телефон, не дозволили нікому подзвонити.

Вранці наступного дня в двері помешкання у гуртожитку, в якому проживає пан Мирослав із сім’єю, постукали. До них зайшло відразу шестеро працівників поліції із слідчою.

«Я дав їй пояснення і в цей час працівник поліції, на прізвище Бойчук, приїхав і мені повідомив, що цей водій, який із своєю дружиною нас ображали, получається, що це – його швагро. І сам він з Донецька. І щоб якось залагодити це питання, мені сказав, щоб я давав 700 доларів на ремонт їхнього джипу, а вже щоб забрати свою машину і вирішити свої питання, то щоб вже я розбирався із Ципком. Я на це ще більше образився. На емоціях я, знаючи цю людину… вони ж всі були у мене на весіллі… я разом з ними працював… я їх всіх вигнав з кімнати. Ще один працівник поліції силоміць не хотів виходити на прізвище Гладишук», – обурюється Токарчук.

Але дружина почала плакати, бо той поліцай не хотів виходити й ще хотів до пана Мирослава застосовувати силу.

«Як доброволець, я був в АТО в січні-лютому 2015 року. І коли повернувся з АТО, то в мене лікарі виявили цукровий діабет першого типу з приступами. Це означає те, якщо я пропущу дозу інсуліну, або буду вести неправильний спосіб життя, чи неправильно буду харчуватися, чи будь-яка ситуація може спричинити стрес, то я можу впасти в кому. Якщо пропущу вколоти інсулін. І працівники поліції, які там були присутні це знали, але будь-хто з них мені не дав змоги ні вколоти інсулін, ні висказатись, ні написати відразу заяву», – зауважує Мирослав Токарчук.

Загалом же, його тримали у наручниках чотири години біля міського відділу поліції і ще три години – біля лікарні. 7 годин у кайданках!

«І протягом семи годин я був в наручниках, пропустив дві дози інсуліну. Через це я міг впасти в кому, померти. І через це я хочу, щоб все було по справедливому. Я готовий нести будь-яку відповідальність, що «заслужив», але я хочу, щоб і вони понесли відповідальність, яка так само передбачена законом і нашою мораллю, як патріотів, як тих людей, які поважають Волинь і люблять Україну», – вірить у справедливість Мирослав Токарчук.

А ще він повідомляє, що автомобіль BMW, молодики з якого погрожували йому та Олександру Осокіну фізичною розправою, їздить по центрі Ковеля і демонстративно зупиняється біля гуртожитку, в якому проживає Токарчук із сім’єю. Мирослав Степанович дзвонить у поліцію, і каже: «Чого ви її не затримали?» Чому поліцейські не оформляли факту ДТП, коли джип збив його на території відділу поліції.

«На мене – на інваліда АТО ці «сєпари» плювали… Я зараз не можу вже, напевно, говорити, бо мене вже через чур ці емоції… я так згадаю, що я навчався, працював і це все зря, мої колеги мене отак…», – не приховує образи від дій своїх колишніх товаришів по міліцейській службі Мирослав Токарчук, який і досі, попри пенсію та інвалідність, перебуває в «рядах» Волинської поліції.