Колишній «кучміст» через суд хоче «прихватизувати» у Ковелі стадіон?

Ковельським міськрайонним судом відкрито провадження у справі за адміністративним позовом жителя району Юрія Шлюєва до відділу по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії. Мова йде про добудову на стадіоні «Сільмаш», який він орендує з 15 травня 2003 року. Втім, у позові Юрій Миколайович (на фото – крайній зліва) чомусь значиться як фізична особа, а не підприємець, котрий укладав із місцевою владою договір оренди.

У позові йдеться, що 25 квітня 2016 року Юрій Шлюєв звернувся до Ковельського ЦНАПу із заявою про реєстрацію права власності на добудову адміністративно-побутового приміщення стадіону «Сільмаш». Але йому було відмовлено в усній формі по тій простій причині, що в нього відсутні документи, які посвідчують право власності на об’єкт нерухомого майна до його реконструкції. Юрій Миколайович відразу ж написав заяву ковельському міському голові Олегу Кіндеру з проханням посприяти у швидшому виготовленні правовстановлюючих документів на цю будівлю.

Того ж дня Юрій Шлюєв зустрівся з начальником відділу по управлінню майном комунальної власності Вікторією Васінович та сказав, що в нього відсутнє свідоцтво про право власності на об’єкт нерухомого майна, який він орендує уже 13 років, та реконструкцію якого було здійснено з влаштуванням другого поверху.

Тут слід зауважити, що претензії Шлюєва до Васінович є безпідставними, так як, згідно чинної редакції Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якою, зокрема, затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, видачу документів типу «свідоцтв про право власності на нерухоме майно» на відміну від законодавства, що діяло до 01 січня 2016 року – не передбачено.

Втім, Юрій Шлюєв обурюється, що в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно на даний об’єкт (адмінбудівлю на стадіоні) право власності не зареєстровано. Мовляв, ці обставини суттєво обмежують його права та можливості, як орендаря, за договором оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу РЖКП № 1 – стадіону «Сільмаш», а тому просив начальника відділу по управлінню майном комунальної власності зареєструвати таке право власності.

Напевно, гнів поспішливого орендаря справив на керівництво міста неабияке враження, бо вже через два дні, тобто 27 квітня, Шлюєва запросили на нараду за участю мера Олега Кіндера, його першого заступника Михайла Гетьмана, Вікторії Васінович та начальника юридичного відділу Геннадія Куптія. От якби кожного ходока-ковельчанина так стрімко стрічали «батьки» міста по кожній з проблем тисяч заявників, влаштовуючи наради на самому «високому рівні»!

Чи не пов’язана подібна оперативність з тим, що за інформацією ЗМІ та багатьох ковельчан два з чотирьох заступників (як стверджує офіційний сайт міської влади) мера міста – Ігор Прокопів та Володимир Бойко (насправді – керуючий справами) – є креатурами бізнесмена Шлюєва?

«На даній нараді ковельський міський голова запевнив, що міська рада не має наміру лишати мене права на збудоване мною майно та не претендує на нього, так як воно було здійснено за погодженням з ними та міський бюджет не приймав участь у його фінансуванні, а також відмовив у відшкодуванні понесених витрат», – пише у позовній заяві Юрій Шлюєв.

Цікава заява! Навряд чи міг Олег Кіндер наперед, без попереднього розгляду радою документів по результатах реконструкції, без оприлюднення на сесії кінцевої вартості будівельних робіт, отак одноосібно відмовити у відшкодуванні понесених витрат? Адже відомо, що міськрада неодноразово, вже під час оренди Шлюєвим стадіону, скеровувала сотні тисяч бюджетних гривень на різного роду будівельні роботи на цьому об’єкті, покращуючи народне майно. Чи обліковувались такі інвестиції міста в цілісний майновий комплекс стадіону «Сільмаш», як покращення?

Ось трохи більше тижня тому попри те, що договором оренди здійснення поточного ремонту приміщень віднесено до обов’язків орендаря, щедрою рукою управління капітального будівництва та житлово-комунального господарства виконкому Ковельської міської ради, яким керує давній кіндерів протеже Віталій Донець, майже 120 тисяч бюджетних гривень «перекинули» орендарю Шлюєву.

Якась дивна ця ремонтна оборудка: напередодні вихідних – 26 травня уклали договір, а вже в понеділок, 30 травня, підписали акт виконаних робіт! Наступного ж дня і грошики без жодних затримок, як то часто-густо буває в розрахунках з підрядниками, перекочували в широку кишеню Юрія Шлюєва. Ото оперативність!

Добре так «орендувати» майно міста Ковеля, коли за тебе, мешканця приміського села Воля Ковельська, котрий, до того ж, очолює Ковельське міське відділення Всеукраїнської громадської організації «Асоціація платників податків України», з бюджетної «калитки» розплачується власним коштом всенька громада містян-ковельчан!

То хіба не знайдеться у фінансових «запасниках» міської комуни, зазначеного в доданій до позову Декларації про готовність об’єкта до експлуатації якогось неповного мільйона – 840,5 тисяч гривень, аби компенсувати не в міру прудкому «прихватизатору» документально засвідчені затрати?! Таким чином, місто враз позбавить пана Шлюєва «головного болю» щодо таких ось походеньок по оформленню орендованих покращень на своє ім’я і, головне, безсумнівно залишить цілісний майновий комплекс орендованого стадіону «Сільмаш» у власності усієї ковельської громади. Нехай не зараз усю суму компенсувати – частинами, благо до кінця оренди ще цілих дванадцять років. І все це буде виключно в рамках договору оренди. Хіба не може ковельська громада бути менш кмітливою ніж цей чорняво-шустрий уродженець Житомирщини?

Як стверджує Юрій Миколайович, під час наради Вікторії Васінович було доручено підготувати необхідні документи для реєстрації права власності на будівлю адміністративно-побутового приміщення стадіону «Сільмаш», і що по її завершенні він запропонував Вікторії Павлівні свою допомогу у виготовленні необхідних документів, а саме – технічного паспорту, у зв’язку з тим, що йому терміново був потрібен документ про право власності на цю будівлю.

Поспішність цього екс-депутата від БЮТу продовжує приголомшувати! За словами Шлюєва (такого собі нав’язливого «помагая»), він, на відміну від міської влади, здатен не лише краще «відчиняти двері» бюро технічної інвентаризації, а й дивним чином стимулювати роботу цього зазвичай неповороткого підприємства? Виходить, що так! Ось в картці прийому заяви № 58236155, доданої до позову, серед переліку документів значиться «технічний паспорт, серія та номер: б/н, видавник: КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації».

Чому «б/н» – без номера»? І яким чином була здійснена інвентаризація реконструйованого єдиного об’єкту комунальної власності (будівлі стадіону «Сільмаш» з добудовою другого поверху), оформлення та видача техпаспорта без участі орендодавця майна – важко пояснити. Адже, зважаючи на доданий до позову договір оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу РЖПК-1 – стадіону «Сільмаш» від 15 травня 2003 року, є очевидним: ні поділу, ані об’єднання або виділення частки (так званого «адміністративно-побутового приміщення»), на яку претендує Шлюєв, із складу орендованої нерухомості цілісного майнового комплексу, що приймався в експлуатацію, як завершений будівництвом об’єкт не було!

І як тепер, за підсумками наради в Олега Кіндера, минулим часом Вікторія Васінович має замовляти для виготовлення технічного паспорта одноповерхової споруди, яка канула в Лету, «обстеження» фізично неіснуючих або попросту інших основних конструктивних елементів, що передували реконструкції: стін, перегородок, міжповерхових та горищних перекриттів, підлоги, вікон, дверей, покрівлі; внутрішнього і зовнішнього опорядження; системи опалення та вентиляції водопровідно-каналізаційного, газового і електрообладнання?

Чи візьметься нині працівник БТІ визначати технічний знос не існуючих в природі тогочасного будинку та його окремих елементів, з врахуванням якості виконання будівельних робіт, атмосферного впливу, експлуатаційних та інших чинників станом на 2013, що передував реконструкції? Адже під заповненою з результатами обстеження таблицею про технічну характеристику або опис конструктивних елементів мусить власноруч вписати: «Обстеження здійснив, посада, прізвище, ініціали працівника суб’єкта господарювання, який безпосередньо проводив обстеження та оцінку технічного стану конструкцій»…

Як би там не було, але того ж дня після наради в Олега Кіндера пан Шлюєв повторно звернувся у ЦНАП із заявою про реєстрацію права власності на добудову стадіону «Сільмаш».

4 травня Юрій Шлюєв отримав рішення про зупинення розгляду його заяви через те, що він не подав документ, який посвідчує право власності на об’єкт нерухомого майна до його реконструкції. Також було вказано, що в Державному реєстрі прав на нерухоме майно право власності на цю будівлю не зареєстровано. Юрій Миколайович переконує, що дана добудова була здійснена за погодженням з міською радою та, згідно договору, повинна належати йому. При цьому він цитує пункт 9.7. договору оренди від 15 травня 2003 року: «поліпшення орендованого майна, які були здійснені орендарем за власні кошти та не відшкодовані орендодавцем, є власністю орендаря».

За словами Юрія Шлюєва, дозвіл на таку реконструкцію підтверджується рішенням Ковельської міської ради від 27 червня 2013 року № 39/54, а з листа виконавчого комітету міськради від 21 травня 2014 року вбачається, що орендодавець не має наміру приймати участь у співфінансуванні чи відшкодуванні витрат, пов’язаних з реконструкцією будівлі адміністративно-побутового приміщення стадіону «Сільмаш».

«Факт закінчення робіт по реконструкції будівлі стадіону «Сільмаш» з влаштуванням другого поверху по вулиці Грушевського, 8-а підтверджується декларацією про готовність до експлуатації об’єкта, зареєстрованою 22.04.2016 р. управлінням ДАБІ у Волинській області. Але зареєструвати своє право власності на добудоване нерухоме майно я не можу. У зв’язку з тим, що я не є власником даної будівлі до реконструкції, а лише її орендарем, усунути недоліки, які були вказані у рішенні про зупинення розгляду моєї заяви про реєстрацію права власності я не в змозі. Ця будівля (до реконструкції) перебуває у комунальній власності, а тому лише УМВК може підготувати необхідні документи», – бідкається Юрій Шлюєв.

Позивач каже, що протягом 13 років, з моменту підписання договору оренди, відділом управління майном комунальної власності не було здійснено жодних дій по оформленню права власності на вищевказаний об’єкт, що обмежує його права, як орендаря, та перешкоджають йому в реєстрації права власності на збудоване ним нерухоме майно.

10 травня Юрій Шлюєв звернувся до начальника Ковельської філії КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» Анатолія Кальковця з усним звернення стосовного того, чи було замовлено технічний паспорт на будівлю адміністративно-побутового приміщення стадіону «Сільмаш», і отримав відповідь: жодного звернення від УМКВ до них не надходило.

От, цікаво: начальник Кальковець усім громадянам-відвідувачам отак запросто повідомляє конфіденційну інформацію, що стосується майнових прав третіх осіб, чи така преференція стосується лише Шлюєва?

І, врешті-решт, допоки орендар Юрій Шлюєв буде морочити голову чиновникам згадкою про якесь там міфічне «адміністративно-побутове приміщення стадіону»? Бо ж усі, хто з очима, замість тривіального адміністративно-побутового приміщення мають щастя лицезріти… «Hotel Comfort».

Оскільки, згідно державних будівельних норм, орендований стадіон «Сільмаш» класифікується ДБН В.2.2-13-2003 «Спортивні та фізкультурно-оздоровчі споруди», а новозбудований «Hotel Comfort» – ДБН В.2.2-20-2008 «Будинки і споруди. Готелі», то на зведення готелю Ковельська міська рада та її виконком ніколи згоди не давали!

Не відповідає статусу новозбудованого об’єкту і цільове призначення земельної ділянки, на якій розміщено новенький готель – Е.07.02 (для будівництва та обслуговування об’єктів фізичної культури і спорту). Хоча, згідно класифікації цільового призначення земель, мало би бути – В.03.08 (для будівництва та обслуговування об’єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування).

Ось торговий кіоск, що «приліпився» на території стадіону, роками торгуючи сумнівною шаурмою. Він взагалі ніде офіційно не значиться? Принаймні, державний земельний кадастр інформації про оренду землі під ним не містить. Також, вочевидь, відсутній договір суборенди частини майна стадіону для розміщення цього «бістро».

Можна припустити, що розрахунок плати за землю під стадіоном і під готелем, з врахуванням різних ставок податку, за таких умов мав би абсолютно різні показники. Ще й не виключено, що «пробивний» пан Шлюєв «вибив» для себе й пільги по земельній оплаті. А це, за більш як десяток років землекористування не одна сотня тисяч гривень!

Як повідомили нашим журналістам «джерела» в суді, згідно декларації про готовність об’єкта, яку додано до позову, Юрій Миколайович вкотре «зекономив» обов’язкові платежі, що мали би надійти до бюджету міста. В пункті 22 декларації зазначено: «Кошти пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту відповідно до договору, укладеного з не залучається, згідно листа відділу містобудування та архітенкури виконавчого комітету Ковельської міської ради № 22.27/Ш-363 від 20.04.2016 року».

Це який же чиновник так «підмахнув» підприємцю листа, що місто втратило до 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об’єкта (для нежитлових будівель та споруд) – понад 80 тисяч гривень, судячи з власноруч підписаної Шлюєвим декларації?!

До того ж, зі змісту статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» випливає, що укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту є обов’язком, а не правом забудовника.

Серед вичерпного переліку підстав, коли до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту замовники не залучаються, будівництво і експлуатація comfort-ного готелю не значиться. То збудований Шлюєвим готель не належить до вказаних вище об’єктів, а пільга, що надана йому, є, вочевидь, незаконною та корупційною?!

Те, що підприємець Юрій Шлюєв, попри задекларовану органам Державної архітектурно-будівельної інспекції «реконструкцію будівлі стадіону «Сільмаш» з влаштуванням другого поверху», збудував не будівлю фізичної культури і спорту, а саме готель, свідчить «свіже» рішення виконавчого комітету Ковельської міської ради від 9 червня 2016 року «Про погодження режиму роботи готелю», яким підприємцю Шлюєву погоджено режим роботи готелю «Comfort» (м.Ковель, вул. Грушевського, 8а): «цілодобово; без вихідних; без обідньої перерви; санітарний день – перший понеділок місяця».

Хіба подібними «бонусами» за кошт громади місто не оплатило-відшкодувало хитромудрі шлюєвські покращення?

Попри усе це позивач просить суд визнати бездіяльність відділу по управлінню майном комунальної власності – протиправною та зобов’язати виготовити правовстановлюючі документи на будівлю стадіону «Сільмаш» до реконструкції.

Розгляд цього адміністративного позову має розпочатися у понеділок, 13 червня, о 10-й годині. Справу слухає суддя Тетяна Денисюк.