З ініціативи громадськості у сесійному залі «Білого» дому відбулося дуже «гаряче» обговорення перейменування назв міських вулиць.
До «чорного» списку потрапили вулиці, названі на честь: більшовицького польового командира Василя Боженка, який брав активну участь у знищенні УНР, секретаря Волинського окружного комітету КПЗУ Степана Бойка, радянських маршалів Георгія Жукова та Костянтина Рокосовського, командира Червоної гвардії Миколи Руднєва, полк якого у 1917 році здійснив напад на найважливіші об’єкти Харкова та роззброював українські війська Центральної Ради, легендарного комдива Червоної армії Василя Чапаєва, радянського генерала Миколи Ватутіна та революціонерки-народниці Софії Перовської, яка була повішена за організацію вбивства російського імператора Олександра ІІ, котрий щодо України проводив агресивну шовіністичну політику.
Слухання відразу ж розпочалися з емоційних словесних перепалок. «Давайте не перетворювати це на діалог», – застеріг на правах головуючого секретар Ковельської міської ради Михайло Гетьман.
Одним з перших в дискусію включився депутат від ВО «Батьківщина» Леонід Панчук. «Жуков був членом політбюро ЦК КПРС. Я був членом партії і вчив статут… І не претендую на коментарі», – сказав він. Трохи згодом, почувши знову те саме, депутат Володимир Матвєєв, обраний від Партії регіонів, зауважив: «У нас проти комуністів більше всього агітують колишні комуністи!», маючи на увазі те, що Панчук за радянських часів був замполітом залізничної міліції.
Депутат від Української народної партії В’ячеслав Шава поцікавився, «скільки буде коштувати перейменування вулиць», і «за чиї кошти це має робитися», а також звернув увагу, що працівників виконавчого комітету Ковельської міської ради в залі більше, ніж звичайних городян. «Дуже добре, що ви, В’ячеслав Петрович, так дбаєте за бюджет міста», – мовив Михайло Гетьман, заявивши, що все це робитиметься за кошти з місцевого бюджету.
Суперечка між Шавою та Гетьманом часом набирала такої гостроти, що ніби здригалися стіни. «Не спекулюйте деякими речами, пане Шава!» – піднімав голос із президії Михайло Олександрович, тоді як В’ячеслав Петрович з обуренням розповідав присутнім, як ковельські можновладці «гребуть» собі премії в десятках тисячах гривень.
Колишній депутат Ковельської міськради, комуніст Валентин Бідзюра зачитав норми Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні і заборону пропаганди їх символіки», мовляв запропоновані міською топонімічною комісією вулиці перейменуванню не підлягають. «Кому це вигідно?!» – запитував товариш Бідзюра.
Головний архітектор міста Людмила Мурай уточнила, що вулиці Боженка, Бойка і Чапаєва підлягають обов’язковому перейменуванню.
«Яке відношення до Ковеля має той самий Чапаєв? Та ніякого! Я взагалі не знаю… Ще давайте з Уругваю візьмемо якогось революціонера і назвемо вулицю. Так само беремо і Жукова. Як для мене він є людиною, яка взагалі – противник людства», – «вжарив» історичну постать депутат від «Нашої України» Роман Ляшук.
Це викликало бурхливі емоції з боку пенсіонерів. «Скільки вам років? Де ви працюєте?» – невдоволено гукали сивочолі ковельчанки до Ляшука, і той знайшов чим відповісти.
«Жуков був мародером! Він через Ягодинську митницю перевозив із Німеччини захоплене майно… Я був на конференції у Ржеві і Москві. На москальській конференції! Жуков під Ржевом «положив» два мільйони людей. Це русскі говорили! Я рахую, що він – злочинець, і називати його іменем вулиці, то вообщє… Поки у нас в Ковелі і в Україні будуть названі вулиці всякими рускіми полководцями, то до того часу і буде «лізти» Путін до нас, тому, що він рахує, ніби ми його васали і в нас тут все руске і вулиці названі по-рускі також», – висказував приголомшеним пенсіонерам Роман Ляшук.
Про роль генерала Миколи Ватітуна і величезні, невиправдані втрати радянських військ під час наступу на Київ промовляв заслужений працівник культури України Іван Сидорук, суворо жестикулюючи в сторону комуніста Валентина Бідзюри.
«Бідзюра, щоб я більше такого не чув! Вулиця не Ватутіна, а Камінь-Каширська! Зрозумів?! А вулиця Чапаєва, то вулиця Бідзюри!» – з іронією та всерйоз доводив на підвищених тонах своєму опоненту Іван Сидорук.
Депутат Леонід Панчук згадав свого діда і те, як у 1943 році забирали на форсування Дніпра і штурм Києва голих та босих дітей. «Це дикий випадок!» – акцентував Леонід Борисович. І додав: «Якщо ми думаємо з цим іменем жити, то навіщо тоді жити?!»
На кількаразове прохання В’ячеслава Шави головуючий Михайло Гетьман таки оприлюднив склад топонімічної комісії. «Комісія визначилася з тими вулицями [які треба перейменувати], і до мінімуму їх звела», – пояснював Михайло Олександрович.
«Є зауваження до роботи топонімічної комісії, яка не підготовлена як слід. Колись вона складалася із фахівців. Чиновництва було менше, а в основному переважали представники громадськості, тобто краєзнавці та історики. А тепер, крім директора історичного музею, там всі – чиновники», – дивувався колишній член топонімічної комісії Ковельської міської ради, краєзнавець та юрист Петро Вільчинський, який навів позитивні приклади роботи подібних комісій у Львові та Луцьку. І на завершення свого виступу наголосив: – «Там балагану такого нема!»
За його словами, в першу чергу необхідно повернути історичні назви. «Щоб не було збурення людей, варто залишити назви вулиць Рокосовського і Руднєва, як позитивних фігур. Але треба перейменувати вулиці Піонерську, Кутузова та Коккінакі», – запропонував він. В’ячеслав Шава, Іван Сидорук та інші запропонували включити Петра Вільчинського до складу топонімічної комісії, але слушна пропозиція зависла десь у повітрі.
А ось вирішальне голосування на громадських слуханнях з основного питання «провалилося». На завершення дещо пригнічений Михайло Гетьман сказав, що влада чекає протягом двох тижнів на пропозиції громадськості, які можна буде надсилати на адресу відділу архітектури і містобудування. Потім знову проведуть слухання, але вже з остаточним голосуванням щодо переліку вулиць на перейменування.
